Перейти до вмісту
Полуниця Горіх Банан Яблуко Авокадо Лохина Терен Чорниця Виноград Малина Какао Бузина
Полуниця Горіх Банан Яблуко Авокадо Лохина Терен Чорниця Виноград Малина Какао Бузина

Шановні гості, від вас приховано наш чат, та ваш доступ до форуму обмежений переглядом п'яти тем! Щоб отримати повний доступ до всіх можливостей нашої спільноти, пройдіть просту реєстрацію, та увійдіть під вашим обліковим записом.

Alina_L91

Користувач
  • Публікації

    38
  • Пожертвование

    0.00 GOШ 
  • Зареєстрований

  • Відвідування

Репутація

80 корисний порадник

1 підписник

Про Alina_L91

  • Звання
    початківець

Відвідувачі профілю

994 перегляду профілю
  1. НОТАРІАЛЬНА ПАЛАТА УКРАЇНИ ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» від 14 липня 2020 року № 775-IX Комісією Нотаріальної палати України з аналітично методичного забезпечення нотаріальної діяльності проведено правовий аналіз Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» від 14 липня 2020 року №775-IX (далі –Закон №775-IX), який набрав чинності 08 серпня 2020 року, та звертається увага нотаріусів на наступні зміни. 1. З метою приведення у відповідність з Цивільним кодексом України та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» від 20 жовтня 2014 року № 1709-VII положень Закону України «Про нотаріат» (далі –Закон), передбачено, що уповноважені посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, - у сільських населених пунктах. Звертаємо увагу, що Преамбулою Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X (яке відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є чинним в частині, що не суперечить Конституції України) встановлено, що адміністративно-територіальними одиницями Української РСР є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада, село і селище. Населені пункти поділяються на міські і сільські. До міських населених пунктів належать міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, до сільських населених пунктів належать села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості. Водночас частиною третьою статті 245 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Такі довіреності не є нотаріальними діями, не мають статусу нотаріально посвідчених, а лише прирівнюються до нотаріально посвідчених. Згідно статті 1251 Цивільного кодексу України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Таким чином, посвідчення довіреностей, які прирівнюються до нотаріальних, а також нотаріальне посвідчення заповітів, у сільських населених пунктах посадовими особами органів місцевого самоврядування, може здійснюватися лише за умови відсутності у такому сільському населеному пункті нотаріуса. 2. Уточнено вимоги до рівня освіти особи, яка є нотаріусом – вища юридична освіта, ступінь не нижче магістра. Відповідно до підпункту 2 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII, вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. 3. Перелік видів оплачуваної роботи, якою може займатись нотаріус, доповнено «діяльністю у професійному самоврядуванні нотаріусів». 4. Уточнено права нотаріусів у частині конкретизації прав нотаріусів витребовувати відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, також і від фізичних осіб. 5. До частини 9 статті 8 Закону внесено вимогу щодо наявності гербової печатки на письмовій вимозі податкового органу щодо надання довідки про суму нотаріально посвідчених договорів. 6. Виключено частину 16 статті 8 Закону, про те, що довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для перевірки дотримання законодавства з питань сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів Пенсійного фонду України. 7. Уточнено частину 7 статті 10 Закону положенням, що особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, допускається до наступного його складання не раніш як через рік за поданням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України за місцем постійного проживання такої особи. 8. Викладено в новій редакції частину 8 статті 10 закону, згідно якої особа, яка не здійснювала приватну нотаріальну діяльність протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яка не працювала державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювала на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України протягом трьох років до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної контори, повинна підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством юстиції України". У зв’язку з цим робота на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України стає такою, що не потребує повторної здачі кваліфікаційного іспиту (для осіб, які з зазначених причин не здійснювали нотаріальну діяльність протягом 3 років). 9. Доповнено підпункт е пункту 2 частини першої статті 12 Закону у частині застосування підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а саме: неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, виключно за умови, якщо такі порушення встановлені рішенням суду. 10. Викладено в новій редакції частину 2 статті 14 Закону, якою передбачається, що державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси ведуть встановлену статистичну та бухгалтерську звітність і подають її до відповідних територіальних органів Міністерства юстиції України. У даному випадку щодо приватних нотаріусів така застаріла норма діяла і до прийняття вказаних змін (змін зазнала лише назва територіальних управлінь юстиції), однак цим Законом у відповідність діючому законодавству не приведена. Приватні нотаріуси не подають бухгалтерську звітність територіальним органам Мінюсту, при цьому ведення звітності здійснюється у порядку, встановленому податковим законодавством для самозайнятих осіб. Тому приватні нотаріуси керуються в цій частині спеціальним законодавством. 11. Змінами до Закону уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язуються забезпечити збереження та архівування документів нотаріального діловодства та архіву, що стосуються усіх нотаріальних дій, а не лише оформлення спадщини. 12. Внесено зміни до статті 15 Закону, згідно яких тепер мова нотаріального діловодства визначається статтею 9 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Попередня редакція статті 15 передбачала, що мова нотаріального діловодства визначається статтею 16 Закону України "Про засади державної мовної політики", який визнано неконституційним згідно Рішення Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018р. 13. Частину 1 статті 18 Закону щодо перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів доповнено положенням, за яким проведення повторної перевірки з питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів. Внесено зміни до частини 1 статті 33 Закону та визначено, що Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів 14. Змінами до Закону встановлено мінімальний 10 денний термін щодо обов’язку повідомлення територіальними органами Мінюсту приватного нотаріуса про проведення перевірки (крім повторних). Отже, перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, крім повторних перевірок, передбачених цим Законом, проводиться не частіше одного разу на два роки виключно на робочому місці (у конторі) приватного нотаріуса з обов’язковим повідомленням його про проведення такої перевірки за 10 днів. 15. Усунуто прогалину в визначенні терміну сертифікації робочого місця нотаріуса, який становить 15 днів не лише з дня отримання заяви про зміну адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, а й заяви про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса. 16. Уточнено порядок дій у разі неможливості забезпечення приватним нотаріусом заміщення приватного нотаріуса, а саме: «у разі неможливості укладення договору про заміщення приватний нотаріус повідомляє про це відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України та додає до повідомлення документи, що підтверджують неможливість його заміщення іншим приватним нотаріусом. Територіальний орган Міністерства юстиції України, отримавши повідомлення нотаріуса про неможливість його заміщення, вживає відповідних заходів у межах компетенції.» 17. Врегульовано, що приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо, шляхом подачі до територіального органу Міністерства юстиції України відповідної заяви. 18. З переліку нотаріальних дій, які має право вчиняти приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення, виключено право знімати заборону відчуження нерухомого майна. 19. Частину 1 статті 31 Закону викладено майже без змін у наступній редакції: приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою. В питаннях визначення розміру плати приватними нотаріусами за вчинення нотаріальних дій змін не відбулося. 20. Внесено зміни до статті 34 Закону, за якими нотаріусам надається право видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя. Отже, свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) відтепер можна видавати не лише після смерті одного з подружжя, а й на підставі спільної заяви. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя, віднині може отримати і колишня дружина/чоловік. У зв’язку з цим Закон доповнено статтею 70, якою передбачається, що нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому ним за час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя під час перебування у шлюбі або після розірвання шлюбу. Свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцезнаходженням такого майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності. У зв’язку з цим статтю 71 Закону змінено та нею передбачається, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності. Примітка* Подружжя також мають право поділити спільне сумісне майно шляхом укладення договору про поділ спільного майна подружжя. 21. Зняттю заборони відчуження майна надано статусу нотаріальної дії. У зв’язку з цим, процедура вчинення нотаріальної дії - зняття заборони, регулюватиметься статтею 74 Закону, загальними правилами вчинення нотаріальних дій, а також Главою 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядку) «Накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації». Зняття заборони, як нотаріальна дія, підлягає реєстрації у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у Реєстрі для реєстрації заборон, Алфавітній книзі обліку заборон, проводиться зі сплатою державного мита/плати за вчинення нотаріальної дії. Форма посвідчувального напису, за відсутності такої та до внесення змін до Правил ведення нотаріального діловодства, може бути скомбінована з урахуванням форм 76-80, 81-1, 81-2 Правил ведення нотаріального діловодства, змісту відмітки про зняття заборони, передбаченої підпунктом 5.3. пункту 5 глави 15 Розділу ІІ Порядку, та за прикладом форм 81,82 (які були виключені з Правил ведення нотаріального діловодства Наказом Міністерства юстиції України № 1061/5 від 03.06.2013р). 22. Оновлено перелік документів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів: *договорів, *заповітів, *довіреностей, *свідоцтв, *вимог про нотаріальне посвідчення правочину, *вимог про нотаріальне засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи, *правочинів про скасування таких вимог, *актів про морські протести та протести векселів, *перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса), *а також заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, *дублікатів нотаріальних документів, *рішень про створення юридичних осіб, *рішень органів управління юридичних осіб, *актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі, *актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, *передавальних актів, *розподільчих балансів, *а також інших документів, визначених законом. Примітка* вимоги щодо обов’язкового оформлення заяв, на яких засвідчується справжність підпису, у двох або більше примірниках діючим законодавством не передбачено. Статтею 59 Закону визначено, що не менше ніж у двох примірниках виготовляються документи, в яких викладено зміст правочинів, що посвідчуються нотаріально. 23. Уточнено компетенцію щодо вчинення нотаріальних дій консульськими установами України за кордоном, яка визначена статтею 38 Закону. Пункти 1 та 8 частини 1 статті 28 Закону викладено в новій редакції, якою передбачено, що консульські установи України за кордоном посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Перелік правочинів, які не можуть бути посвідчені консульськими установами, доповнено договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення. 24. Уточнено частину 2 статті 41 Закону щодо місця вчинення нотаріальної дії, зокрема нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями 25. Перелік нотаріальних дій, при вчиненні яких вчиняються посвідчувальні написи, доповнено наступними нотаріальними діями: - при видачі дубліката документа, - накладенні та знятті заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно). 26. Перелік нотаріальних дій, при вчиненні яких видаються свідоцтва, доповнено наступними нотаріальними діями: -видача свідоцтва виконавцю заповіту, -видача свідоцтва про передачу заяви. 27. Уточнено підставу для відмови у вчиненні нотаріальної дії, а саме: внесення до Єдиного реєстру боржників особи, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, незалежно від провадження та термінів, видів заборгованості (зміни до ст. 49 Закону). 28. Уточнено порядок видачі дублікатів нотаріально посвідчених документів, зокрема – уточнено перелік осіб, за письмовою заявою яких може бути видано дублікат. Окрім осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, це можуть бути: правонаступники та/або спадкоємці осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, іпотекодержатель за іпотечним договором, виконавець заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. Також уточнено перелік документів, які подаються у кожному з випадків. Закріплено, що дублікати втрачених заповітів та довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі, Єдиному реєстрі довіреностей. Дублікати секретного заповіту та аграрної розписки не видаються. Варто зазначити, що при викладенні статті 53 Закону у новій редакції виключено 2 та 3 частину, які регулювали питання видачі дубліката втраченого або зіпсованого документа Державним нотаріальним архівом, а також повноваження Державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори видавати дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону. За таких обставин застосовуються норми статті 1, 7, частини 2 статті 23 Закону, якою передбачено, що питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України (ПОЛОЖЕННЯ про державний нотаріальний архів Наказ Міністерства юстиції України 18.05.2009 N 870/5), статті 35 Закону, якою передбачено, що державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів. 29. Частину 4 статті 55 викладено в новій редакції. З набранням чинності змінами до Закону посвідчення договорів: - щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - однієї із сторін відповідного договору; - щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, здійснюється за місцезнаходженням юридичної особи або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - однієї із сторін відповідного договору. Таким чином звертаємо увагу, що змінами прибирається можливість довільного трактування Закону, місце проживання сторони-фізичної особи, за яким встановлюється компетенція нотаріуса щодо вчинення нотаріальної дії відповідно до округу, має бути виключно підтверджене реєстрацією у компетентному органі. 30. З метою приведення норм Закону щодо посвідчення довіреностей у відповідність з частиною 3 статті 244 ЦКУ внесено зміни до статті 58 Закону, якою визначається, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують довіреність, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Правовідносини представництва, що виникають на підставі договору доручення, регулюються статтями 1000-1010, 235-237 Цивільного кодексу України, положення яких змін не зазнали. Статтями 1000-1010 ЦКУ регулюються правовідносини, які виникають з договорів доручення. Вказаний параграф розташований у Книзі 5 ЦКУ Зобов’язальне право. Договір доручення є двохстороннім. Правовідносини, що виникають із договору доручення, є зобов’язальними. Згідно статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Отже, положеннями ЦКУ не виключається можливість представлення сторони договору доручення одночасно кількома особами. Відповідно договори доручення можуть бути різними за складом їх учасників та цілями представництва. Відповідно до частини 1 статті 1007 ЦКУ на підтвердження повноважень у представника на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, довірителем видається довіреність. Видача такої довіреності визначена обов’язком довірителя. Оскільки, довіреність видається на підставі договору, який пов’язує дві сторони довірителя та повіреного взаємними правами та обов’язками, то вона повинна відображати особливості сторін договору доручення, якими може бути одна або одночасно декілька осіб. Крім того, частиною 3 статті 202 Цивільного кодексу України, передбачено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Довіреність є одностороннім правочином. З наведеного вбачається, що Цивільний кодекс України, як акт цивільного законодавства, що регулює правовідносини зобов’язального права та правовідносини представництва, не забороняє видачі відповідно до умов договору доручення довіреності декількома особами та/або на декількох осіб. Примітка* Звертаємо увагу, що при нотаріальному посвідченні правочину за участю представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, нотаріус перевіряє повноваження представника виключно на підставі оригіналу такої довіреності. 31. Викладено у новій редакції статтю 59 Закону, згідно змін до якої, документи, в яких викладено зміст правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо), свідоцтва, що посвідчуються нотаріально або видаються нотаріусом, не подаються нотаріусу, а виготовляються нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не менше ніж у двох примірниках, один із яких залишається у справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування. Термін «угод» замінено на «правочинів». Термін «виготовлення документа» не слід ототожнювати з терміном «складання документа», оскільки «виготовлення» у нотаріальному процесі передбачає перенесення складеного сторонами документа шляхом друку за допомогою технічних засобів на папері, а у встановлених законом випадках, - на спеціальних бланках нотаріальних документів, які не можуть невикористаними передаватися фізичним чи юридичним особам для самостійного складання та виготовлення документа з метою його подальшої подачі нотаріусу для нотаріального посвідчення. Примітка* Приклад (для правильного розуміння). «Цей договір складено нами, Сторонами, виготовлено нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів». 32. Зазнала змін частина 3 статті 61 Закону, яка визначає повноваження нотаріуса, а в сільських населених пунктах - посадової особи органу місцевого самоврядування, якщо у складі спадщини є корпоративні права, щодо призначення для управління ними управителя з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності – щодо укладення договору на управління спадщиною з іншою особою. Однак, посадові особи органів місцевого самоврядування у сільських населених пунктах на разі фактично не здійснюють повноважень з оформлення спадщини через їх відсутність, а тому у сільських населених пунктах, призначення управителя з числа спадкоємців, або укладення договору на управління спадщиною з іншою особою, має здійснюватися в межах спадкової справи нотаріусом, який веде спадкову справу. 33. З метою усунення колізій у процедурах видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися, прийнято відсилочні норми до спеціальних законодавчих актів (Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про іпотеку", Кодексу України з процедур банкрутства»). Встановлено територіальність вчинення таких нотаріальних дій, для нерухомого майна – за місцезнаходженням такого майна, для рухомого майна – за місцезнаходженням юридичної особи або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи –набувача. 34. Уточнено вимоги до засвідчення копії документа, виданого фізичною особою, так копія може бути засвідчена у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань. 35. Доповнено частиною 4 статтю 78 Закону, згідно якої нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань не вправі засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави. 36. Уточнено порядки посвідчення факту, що громадян є живим, та факту перебування фізичної особи в певному місці в окремих випадках: -посвідчення факту, що малолітня особа, недієздатна фізична особа є живою, або перебуває в певному місці, здійснюється за зверненням законних представників такої особи (батьків, усиновлювачів, опікуна); -посвідчення факту, що неповнолітня особа, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є живою, або перебуває в певному місці, здійснюється за зверненням такої особи і за згодою її законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальника). 37. Встановлено єдиний строк для вчинення виконавчого напису – три роки з дня виникнення права вимоги. Змінено строк пред’явлення виконавчого напису до примусового виконання – з одного року на три роки. 38. Також внесено ряд змін щодо актуалізації деяких визначень та понять, зокрема поняття «довіреність», «правочин», «договір». «територіальні органи Міністерства юстиції», «фізичні та юридичні особи» тощо, та узгоджено між собою статей Закону. 39. Прикінцевими положеннями Закону Кабінет Міністрів України зобов’язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом №775-IX: -забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із Закону №775-IX; -привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом №775-IX; -забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом №775-IX. 10 серпня 2020 року Комісія Нотаріальної палати України з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності
  2. Комісією НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності нотаріусів розглянуто питання щодо надання інформації щодо осіб спадкоємців чи набувачів майна за спадковими договорами в рамках Закону України «Про виконавче провадження» та повідомляється наступне. З правового аналізу частин 8, 13, 14 статті 8 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що надання нотаріусом інформації органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю здійснюється в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». У запиті державного виконавця щодо надання інформації про осіб спадкоємців чи набувачів майна за спадковими договорами обов’язково повинно бути зазначено посилання на конкретну норму Закону України «Про виконавче провадження». Однак, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріус може надавати державному виконавцю довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи не щодо усіх без винятку нотаріальних дій, а лише інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця. При цьому такі довідки та документи надаються не будь-якому державному виконавцю, а на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця за конкретним виконавчим провадженням з обов’язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження. Звертаємо увагу на те, що набуття майна набувачами за спадковими договорами не є успадкуванням. Таке набуття виникає на підставі цивільно-правового договору та здійснюється поза процедурою оформлення спадщини. Набувач майна за спадковим договором не є спадкоємцем. Розширене тлумачення статті 8 Закону України «Про нотаріат» у цій частині не допускається. Порушення нотаріусом нотаріальної таємниці є підставою для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам її розголошенням, а тому наголошуємо на необхідності неухильного дотримання законодавства нотаріусами. Комісія НПУ з аналітично-методичногозабезпечення нотаріальної діяльності20 липня 2020 року
  3. Нотаріальна палата України повідомляє, що з метою приведення у відповідність до законодавства програмного забезпечення Державного реєстру речових прав 17 липня 2020 року Державним підприємством «Національні інформаційні системи» оновлено програмне забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП). Зокрема, прибрано обов’язковість зазначення частки при реєстрації права власності із видом спільної власності «спільна сумісна». У зв’язку із запуском першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва оновлено вид документа, який на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно надходить до ДРРП з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Реалізовано можливість реєстрації обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва виду «вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна». ВИМОГА НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНУ / ЗАСВІДЧЕННЯ СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСУ – НОВИЙ ПРАВОЧИН Вимога може бути встановлена: 1. Власником земельної ділянки щодо нотаріального посвідчення договору: – про встановлення земельного сервітуту (стаття 100 Земельного кодексу України); – оренди землі (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»); – про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (стаття 102-1 Земельного кодексу України); – про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (стаття 102-1 Земельного кодексу України). 2. Власником об’єкта нерухомого майна (в тому числі земельної ділянки) щодо нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є нерухоме майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню стаття 209 Цивільного кодексу України. 3. Учасником приватного підприємства щодо нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному капіталі відповідного підприємства (стаття 113 Господарського кодексу України). 4. Учасником товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю: – щодо нотаріального засвідчення справжності власного підпису під час прийняття рішень з питань діяльності відповідного товариства стаття 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та/або – щодо нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі відповідного товариства, в тому числі щодо відчуження, застави статті 5, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Вимога, встановлена щодо об’єкта нерухомого майна, земельної ділянки є ОБТЯЖЕННЯМ речових прав та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Частину 4 статті 24 Закону доповнено новим пунктом, згідно якого відмова в державній реєстрації прав з підстави наявності обтяжень на нерухоме майно не застосовується у разі: 8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору – у разі, якщо обтяженням є ВИМОГА НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ, встановлена власником майна. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. У зв’язку з окремими зверненнями нотаріусів щодо некоректної роботи ДРРП нагадуємо: після встановлення будь-яких оновлень системи, перед початком роботи з ДРРП користувачам необхідно обов’язково здійснювати очищення локального сховища та сховища форм (в реєстрі), а також історії пошуків браузера (кеш). Комісія Нотаріальної палати Україниз аналітично-методичногозабезпечення нотаріальної діяльності20 липня 2020 року
  4. Правовий аналіз змін до законодавства у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері державної реєстрації» Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064, приведено у відповідність до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі – Закон) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо використання державними реєстраторами відомостей, зокрема і Державного реєстру актів цивільного стану громадян, в частині надання доступу до зазначеного реєстру посадовим особам органів місцевого врядування, в тому числі в частині отримання витягів із зазначеного реєстру. Змінами до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321, встановлено, що для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок може не подаватися копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку у випадку, коли право власності на такий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також, що рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, у тому числі для реєстрації місця проживання. Внесення відповідних змін до відомостей Державного реєстру прав на підставі такого рішення не передбачено. Внесено редакційні зміни до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (надалі - Порядок 1141), та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок 1127), а саме: в текстах цих Порядків зазначено про наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, та виключено положення про наповнення Державного реєстру прав відомостями про об’єкти та суб’єктів таких прав. Цими змінами норми Порядків приведено у відповідність до редакції частини першої статті 12 Закону (яка набере чинності з 16 липня 2020 року), відповідно до якої Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об’єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Положення про те, що Державний реєстр прав містить відомості про об’єкти та суб’єктів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, із Закону виключено. Зміни до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 1. Законом 159-ІХ від 3 жовтня 2019 року (набрав чинності 2 листопада 2019 року) з переліку суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, виключено акредитованих суб’єктів. У зв’язку з цим змінами до пункту 2 Порядку 1127 виключено терміни «уповноважена особа» та «фронт-офіс», а також їх значення. Одночасно внесено відповідні зміни до інших пунктів Порядку 1127. А саме, виключено посилання на уповноважену особу як на особу, яка здійснює прийом та видачу документів, формування та реєстрацію заяви в базі даних заяв Державного реєстру прав, встановлення особи заявника під час формування та реєстрації заяви/видачі документів за результатом розгляду заяви, виготовлення електронних копій документів, необхідних для державної реєстрації прав тощо. Уповноваженими особами відповідно до Порядку 1127 вважалися: посадова особа чи особа, яка перебуває у трудових відносинах із суб’єктом державної реєстрації прав, а також помічник нотаріуса, що відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно для цілей прийняття та видачі документів під час державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Натомість Порядок 1127 доповнено пунктом 251, яким встановлено, що помічник нотаріуса може здійснювати всі дії щодо прийняття та видачі документів під час проведення державної реєстрації прав нотаріусом. 2. У тексті Порядку 1127 слова «веб-портал Мін’юсту» замінено на «Єдиний державний веб-портал електронних послуг чи інша інформаційна система, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав» у відповідних відмінках. При цьому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 встановлено, що до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг подання заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в електронній формі, доступ до результатів надання адміністративних послуг у відповідній сфері, отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту. 3. До пункту 3 внесено зміни, відповідно до яких рішення державного реєстратора у день його прийняття є доступним для використання заявником на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг чи іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. Моментом отримання заявником рішення державного реєстратора для цілей Порядку 1127 вважається день, з якого таке рішення є доступним для використання заявником на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг чи іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав (Прим.: до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг, згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 - з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту). Звертаємо також увагу на те, що стаття 21 Закону передбачає видачу за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав як витягу про державну реєстрацію прав, так і рішення державного реєстратора, які надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі. Видавати заявнику документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав у строки, менші, ніж ті, з урахуванням яких ним сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію прав відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону, забороняється. Також Порядком 1127 регулюється процедура повернення заявнику документів, які подавалися ним для державної реєстрації прав (пункти 16, 24, 29, 34 Порядку). 4. Пункт 5 Порядку приведено у відповідність до частини першої статті 19 Закону щодо строків проведення реєстраційних дій та встановлено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться у день прийняття відповідної заяви (Прим.: до змін – у строк, що не перевищує 12 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття відповідної заяви). 5. Порядок доповнено пунктом 51, яким передбачено, що судові рішення про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій або заяви власників об’єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, заяви про відкликання раніше поданих заяв про заборону вчинення реєстраційних дій, що надходять до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, невідкладно реєструються державним реєстратором, нотаріусом в базі даних заяв. Зазначеним пунктом уточнено порядок прийняття державним реєстратором заяв власників об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій. А саме встановлено, що у разі надходження заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна, державний реєстратор відповідно до закону: - встановлює особу власника та - перевіряє наявність державної реєстрації права власності на відповідний об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині. У разі, коли подається заява щодо земельної ділянки, відомості про право власності на яку відсутні у Державному реєстрі прав, державний реєстратор перевіряє наявність державної реєстрації права власності у Державному земельному кадастрі. У разі надходження заяви власника об’єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, державний реєстратор відповідно до закону встановлює особу власника. Заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна чи про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій не підлягають формуванню та реєстрації у випадках, коли: - державним реєстратором не встановлено особу заявника або - не встановлено належності об’єкта нерухомого майна на праві власності. Виходячи з аналізу зазначеної норми, а також аналізу статті 25 Закону, яка надає право подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об’єкта нерухомого майна саме власникові об’єкта нерухомого майна, можливо дійти наступного висновку: у разі відсутності відомостей про державну реєстрацію у Державному реєстрі прав (у тому числі його невід’ємні архівній складовій частині) права власності, що виникло в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, та за умови перевірки державної реєстрації права власності на підставі паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) або на підставі документів, отриманих з відповідних носіїв інформації, відсутні підстави для відмови у формуванні та реєстрації заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна. Також звертаємо увагу на те, що відповідно до частини п’ятої статті 25 Закону повторне подання власником об’єкта нерухомого майна заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо одного і того самого об’єкта нерухомого майна можливе через п’ять календарних днів з дня завершення строку, передбаченого абзацом другим частини третьої цієї статті (п'ятнадцяти календарних днів), а в разі відкликання попередньої заяви - через п’ять календарних днів з дня такого відкликання. Повторне подання власником об’єкта нерухомого майна заяви про вчинення реєстраційних дій щодо одного і того самого об’єкта нерухомого майна, у разі якщо за попередньою заявою подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, можливе через п’ять календарних днів з дня реєстрації судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, відповідно до статті 311 цього Закону. 6. Пункт 6 приведено у відповідність до частини дев’ятої статті 18, статей 28 - 301, частини третьої статті 312 Закону, а саме виключено абзац 2 пункту 6 Порядку 1127, який передбачав подання заявником однієї заяви у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно. Порядок подання заяв в зазначених випадках врегульовано безпосередньо Законом. Звертаємо увагу на норми Закону, які регулюють порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав, а також передбачають проведення державним реєстратором державної реєстрації прав без подання відповідної заяви заявником. Так, відповідно до частини дев’ятої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об’єкта нерухомого майна. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об’єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно. При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим набувачем або набувачами. У разі якщо на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва, або земельну ділянку, на якій вони розташовані, не відкрито розділ у Державному реєстрі прав, для проведення державної реєстрації права власності подаються дві заяви. Таким чином: - одна заява подається, якщо на два об’єкта (житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані) відкрито розділи у Державному реєстрі прав або на два об’єкта не відкрито розділи у Державному реєстрі прав; - дві заяви подаються, якщо лише на один з об’єктів (житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва або земельну ділянку, на якій вони розташовані) відкрито розділ у Державному реєстрі прав. Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об’єкт нерухомого майна. Відповідно до частини другої статті 28 Закону під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Відповідно до частин другої, третьої статті 29 Закону державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав, без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відповідно до частини другої статті 30 Закону державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13, 141 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку. Відповідно до частини третьої статті 312 Закону під час проведення державної реєстрації права власності у результаті видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) або свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, що реалізовувалося, у тому числі як предмет іпотеки, нотаріус одночасно проводить також державну реєстрацію припинення іпотеки щодо такого майна. Відповідно до частини четвертої статті 301 державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки, що входить до складу спадщини та перебуває в управлінні органу місцевого самоврядування, проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку. 7. Внесено зміни до пунктів 7, 40 Порядку 1127, згідно яких державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених не лише Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, а також іншими законами України, та для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. 8. Внесено зміни до пункту 8 та зазначено, що за бажанням заявника у заяві зазначається інформація про здійснення з ним зв’язку (абонентський номер мобільного телефона та/або адреса електронної пошти). 9. У пункті 9 виключено перелік документів, за якими встановлюється особа заявника та повноваження представника. Внесено зміни до пунктів 9, 13 – 16, 24 Порядку 1127 та передбачено, що особа заявника встановлюється, його повноваження перевіряються відповідно до закону. Порядок встановлення особи заявника та перевірки його повноважень врегульовано статтями 18, 20 Закону. 10. До пункту 10 внесено редакційні правки. Зазначеним пунктом передбачено, що під час формування та реєстрації заяви не виготовляються електронні копії шляхом їх сканування із: - заяви, підписаної заявником; - документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав; - копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору. Додатково звертаємо увагу на те, що з документів, які посвідчують особу, електронні копії шляхом їх сканування не виготовляються, оскільки за зазначеними документами встановлюється особа заявника та такі документи не подаються державному реєстратору для державної реєстрації прав. 11. Виключено пункт 101, який передбачав автоматичне за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав отримання під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку відомостей Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. При цьому відповідні вимоги передбачені пунктом 4 частини третьої статті 10, статтею 271 Закону та кореспондуються із вимогами пунктів 12, 41, 43, 54, 68, 78 - 80 Порядку 1127. 12. Змінено пункт 111 щодо дій державного реєстратора у випадку невідкладного повідомлення про подання/отримання заяви, яке направляється власнику об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Пункт доповнено обов’язком щодо повідомлення про подання/отримання заяви також відповідного користувача, обтяжувача. Раніше таке повідомлення було передбачено тільки щодо власника. Зміни внесено на виконання частини першої статті 20 Закону, відповідні зміни до якої внесено Законом № 159-IX від 3 жовтня 2019 року. Зазначеною статтею встановлюється, що порядок повідомлення власника об’єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача, про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно із оновленим пунктом 111 повідомлення власника об'єкта нерухомого майна, користувача чи обтяжувача здійснюється у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про їх абонентський номер мобільного телефона та/або адреси електронної пошти шляхом надсилання за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав інформації в електронній формі про: - тип заяви; - реєстраційний номер заяви; - дату та час подання заяви; - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові заявника. Виключено положення про здійснення такого повідомлення з накладенням державним реєстратором кваліфікованого електронного підпису. Перелік випадків, на які не поширюється дія пункту 111, не зазнав змін. Водночас змінами встановлено, що ці виключення застосовуються виключно в частині повідомлення власника об'єкта нерухомого майна. Таким чином, дія пункту 111 не поширюється на випадки: - державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії за умови вчинення відповідної нотаріальної дії за безпосередньої участі власника об’єкта нерухомого майна; - державної реєстрації права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину; - державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання чи спадкового договору. 13. Змінами до пункту 12 перелік реєстрів, які державний реєстратор використовує під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, приведено у відповідність до Закону, а саме: відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід’ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та реєстрами (кадастрами), автоматизованими інформаційними системами, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, здійснюється інформаційно- телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Мін’юстом разом з відповідним державним органом. 14. У новій редакції викладено пункт 17, яким регламентуються дії державного реєстратора у випадках наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій. Так, державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав у разі наявності у базі даних заяв: - судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або - заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна. Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав у разі наявності у базі даних заяв: - судового рішення про скасування судового рішення, на підставі якого прийнято рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, та/або - судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій або - заяви власника об’єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій. Зупинення та відновлення державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв судове рішення чи заяву власника об’єкта нерухомого майна. Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, визначений законом, не подано судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власнику об’єкта нерухомого майна про: - зупинення державної реєстрації прав, - відновлення державної реєстрації прав. Повідомлення власнику об’єкта нерухомого майна здійснюється у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про його абонентський номер мобільного телефона та/або адресу електронної пошти шляхом надсилання інформації в електронній формі. 15. У пункті 18 виключено абзац другий, який передбачав прийняття державним реєстратором за зазначеним у заяві кадастровим номером рішення щодо відмови в державній реєстрації прав у разі надходження відомостей з Державного земельного кадастру про відсутність в останньому відомостей про земельну ділянку. Ці зміни кореспондуються із частиною четвертою статті 18, частиною четвертою статті 20 та статтею 29 Закону, згідно яких державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та заява про проведення реєстраційних дій щодо земельної ділянки не приймається у разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку. Також виключено абзац третій, яким було встановлено, що у разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. 16. У пункті 20 виключено абзаци четвертий та п’ятий, якими регулювалася процедура перенесення з Державного земельного кадастру відомостей про кожного із співвласників на земельну ділянку під час проведення державної реєстрації права спільної власності на таку земельну ділянку щодо одного із співвласників, а також відомостей про інші речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, про суб’єктів цих прав. Натомість ці норми містяться у статті 29 Закону. 17. Також у пункті 20 абзац третій, яким передбачалося перенесення з відомостей Державного земельного кадастру відомостей про співвласників земельної ділянки до відповідного відкритого розділу в Державному реєстрі прав під час проведення державної реєстрації права спільної власності на таку земельну ділянку щодо одного із співвласників, викладено в новій редакції. Новою редакцією передбачено, що у разі проведення державної реєстрації речових прав, похідних від права власності, або обтяжень речових прав на земельну ділянку за відсутності відкритого розділу на відповідну земельну ділянку в Державному реєстрі прав державний реєстратор на підставі відомостей Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку, перенесених з Державного реєстру земель, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у Державному реєстрі прав з присвоєнням реєстраційного номера земельній ділянці. Слід зазначити, що вказане положення пункту 20 Порядку 1127 державний реєстратор вправі застосовувати виключно в частині державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих до 1 січня 2013 року, та виключно з одночасною реєстрацію права власності на таку земельну ділянку з огляду на наступне. Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Закону внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Згідно частини третьої статті 13 Закону у разі відсутності відкритого на об’єкт нерухомого майна розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб’єкта (суб’єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта (суб’єктів) цих прав вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав, крім випадків, коли така державна реєстрація проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. Виключний перелік випадків, коли державна реєстрація іншого речового права, обтяження речового права проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, визначені Законом, а саме: статтею 28, частиною другою статті 29, статтею 30, частиною четвертою статті 301, частиною третьою статті 312, та зазначені норми не передбачають державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих після 1 січня 2013 року. 18. Змінами до пункту 22 уточнено, що витяг про державну реєстрацію прав, який державний реєстратор формує за результатом проведення реєстраційних дій, є доступним для використання заявником на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг чи іншій інформаційній системі, з допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. До змін було передбачено розміщення такого витягу на веб-порталі Мін'юсту. (Прим.: згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг доступ до результатів надання адміністративних послуг здійснюється з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту) 19. Внесено стилістичні зміни до пунктів 24, 29 щодо видачі/повернення документів за результатом розгляду заяви. Змінами до пункту 24 передбачено, що державний реєстратор невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації прав у паперовій формі, крім випадків, коли такі документи було повернуто заявнику під час прийняття заяви після виготовлення їх електронних копій шляхом сканування або коли такі документи відповідно до закону не повертаються заявнику. А також за наявності бажання заявника отримати результати державної реєстрації прав у паперовій формі - видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав чи (у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав) рішення щодо відмови в державній реєстрації прав Аналогічні зміни внесено до пункту 29. 20. Внесено стилістичні зміни до пункту 25 щодо переліку документів, які не повертаються заявнику. Так, у відповідності до частини другої статті 17 Закону та пункту 25 Порядку 1127, за результатами розгляду документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким здійснювався розгляд документів, протягом трьох років: - заява, подана в паперовій формі; - документ про сплату адміністративного збору; - запити державного реєстратора в паперовій формі; - документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 р. 21. З метою приведення у відповідність до статті 17 Закону, якою передбачено ведення реєстраційних справ виключно в електронній формі, у пунктах 25, 29 Порядку 1127 виключено положення щодо формування та передачі реєстраційних справ у паперовій формі суб’єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі. 22. Назву розділу «Особливості проведення державної реєстрації прав через фронт-офіси» змінено на «Особливості проведення державної реєстрації прав через центри надання адміністративних послуг». Відповідні зміни щодо суб'єктів, які забезпечують прийняття та видачу документів під час державної реєстрації прав відповідно до Порядку 1127, та їх працівників, внесено також до пунктів 26 – 29 Порядку 1127. 23. Зазнав змін порядок проведення державної реєстрації прав за заявами в електронній формі. Відповідні зміни внесено до пунктів 30 – 34 Порядку 1127. Так, заява про державну реєстрацію прав в електронній формі подається через Єдиний державний веб-портал електронних послуг чи інші інформаційні системи на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав. До змін Порядок передбачав формування заяви в електронній формі заявником та державний реєстратор в день формування та надходження заяви в електронній формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав повинен був зареєструвати її в базі даних заяв та після накладення кваліфікованого електронного підпису надати таку заяву заявникові шляхом надіслання її на електронну адресу, зазначену заявником у відповідній заяві. Після змін заява в електронній формі подається заявником за умови підписання її заявником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри та за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та, у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку. Заява автоматично реєструється в базі даних заяв за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у результаті інформаційної взаємодії Єдиного державного веб-порталу електронних послуг чи іншої інформаційної системи, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав, з Державним реєстром прав. Сплата адміністративного збору за державну реєстрацію прав здійснюється заявником через Інтернет з використанням платіжних систем. (Прим.: згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг подання заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в електронній формі, доступ до результатів надання адміністративних послуг у відповідній сфері, отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту) 24. З метою приведення у відповідність до пункту 3 частини першої статті 10 Закону (в редакції Закону № 159 від 3 жовтня 2019 року), яким передбачено повноваження державного, приватного виконавця як державного реєстратора лише у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону, виключено пункт 35, який встановлював повноваження державного, приватного виконавця у сфері державної реєстрації прав. 25. Після внесення змін до пунктів 41 та 42 Порядку 1127 у випадку державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок (у тому числі на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.), що збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав, з метою відображення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об’єкт, як адреси об’єкта нерухомого майна, державний реєстратор отримує відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування такої земельної ділянки. Слід зазначити, що згідно частини четвертої статті 264, частини четвертої статті 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, які будуються (збудовані) на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (крім будинків, які містять дві та більше квартир, споруджених відповідно до законодавства), не потребують прийняття рішення про присвоєння адреси. Адресою такого об’єкта вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний будинок, згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За бажанням замовника такому об’єкту може бути присвоєно адресу в порядку, визначеному зазначеними статтями. Згідно зі статтею 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об’єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об’єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об’єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об’єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об’єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об’єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об’єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об’єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об’єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об’єктом нерухомого майна (за наявності). Прим.: стаття 264не застосовується з 1 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року; частини перша - п’ята статті 263, стаття 265 застосовуються з 1 березня 2020 року. 26. Пункт 42, яким регулюється порядок державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., доповнено новим абзацом, яким передбачено, що у разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські, (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Перелік цих документів до змін містився у пункті 43 Порядку 1127. 27. Виключено пункт 45 та викладено в новій редакції пункт 43, яким відтепер передбачено, що для державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об’єкта подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; 3) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор за наданим заявником у відповідній заяві реєстраційним номером документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Згідно Державних будівельних норм України (ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво), затверджених Наказом Мінрегіону України від 4 червня 2014 року № 163, із змінами, внесеними Наказом Мінрегіону від 27 грудня 2017 року № 338, реконструкція поряд з новим будівництвом, капітальним ремонтом та технічним переоснащенням об'єктів будівництва в значенні, наведеному в Державних будівельних нормах України, належить до будівництва. Реконструкцією вважається перебудова прийнятого в експлуатацію існуючого об'єкта, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності). Згідно значення, наведеного в пункті 2 Порядку 1127, термін “реконструкція” - реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єкта містобудування. Внаслідок внесених змін вбачається, що у разі зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, якщо зміни відбулися в результаті проведення будівельних робіт, що потребують отримання дозволу на їх проведення та після закінчення яких об’єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, проводиться державна реєстрація набуття права власності на об’єкт нерухомого майна, та під час проведення цієї реєстраційної дії одночасно вносяться зміни до технічних характеристик об’єкта нерухомого майна. Нагадуємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. 28. У пункті 54 щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об’єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об’єктів, або об’єднання майна, виключено примітку «(крім випадків поділу або об’єднання таких об’єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо)». Відповідно, відтепер завжди подається документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси. Звертаємо увагу на те, що 1 березня 2020 року набули чинності зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими врегульовано та дещо змінено порядок присвоєння адрес об’єктам (див. статті 263, 264, 265 зазначеного Закону). Порядок присвоєння адрес на сьогодні також регулюється Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367. Міністерством розвитку громад та територій України на виконання положень статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розроблено проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присвоєння адрес об’єктам нерухомого майна», яким затверджується Порядок присвоєння адрес об’єктам нерухомого майна та Перелік об’єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса. Проте на даний час зазначений документ ще не прийнятий. 29. Дію пункту 57 поширено на усі речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації та які набуваються, змінюються або припиняються у зв’язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав та їх обтяжень. 30. Виключено пункт 571, яким встановлювався порядок визначення обсягу цивільної правоздатності, дієздатності фізичних та юридичних осіб, а також обсяг повноважень представника фізичної та юридичної особи. Зазначений порядок з 2 листопада 2019 року встановлений частинами п’ятою – сьомою статті 18 Закону. 31. Змінено пункт 58, який передбачає, що для державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об’єкта, також подається технічний паспорт на такий об’єкт. За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об’єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об’єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. Зазначений пункт стосується виключно випадків зміни технічних характеристик об’єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, які відбулися не в результаті проведення будівельних робіт, що потребують отримання дозволу на їх проведення та після закінчення яких об’єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, та не стосується випадків реконструкції об’єкта нерухомого майна, оскільки процедура державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна у результаті реконструкції передбачена пунктом 43 Порядку 1127. З урахуванням положень частини п'ятої статті 12 Закону під час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення права власності на об’єкт нерухомого майна за бажанням заявника вносяться зміни до технічних характеристик цього об’єкта. 32. Внесено зміни до пунктів 67, 68 щодо державної реєстрації права власності на: - самочинно збудоване нерухоме майно, право власності на яке визнається на підставі рішення суду; - об’єкт незавершеного будівництва; - об’єкт незавершеного будівництва, що підлягає приватизації; - об’єкт незавершеного будівництва, право власності на який визнається на підставі рішення суду. Для державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктами 41 та 43 Порядку 1127. Для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, у тому числі, що підлягає приватизації або право власності на який визнається на підставі рішення суду, подаються документи, передбачені статтею 271 Закону, в тому числі документ, що містить опис об’єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об’єкта. Відповідно до пунктів 2, 5 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта). Перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт, проведення технічної інвентаризації є обов’язковим. Технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Таким чином, для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва подання технічного паспорта є обов’язковим. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб'єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна У всіх випадках, коли реєстрація документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер відповідного документа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі. 33. Виключено пункти 69, 70, якими встановлювався перелік документів, які подаються для державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, що підлягає приватизації, об’єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору або з прилюдних торгів. 34. Виключено пункт 74, яким встановлювався перелік документів, які подаються для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна іпотекою у разі придбання (передачі) за результатами прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Оскільки відповідно до частини третьої статті 312 Закону державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна іпотекою у разі придбання (передачі) за результатами прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що реалізовувалося як предмет іпотеки, проводить нотаріус під час проведення державної реєстрації права власності у результаті видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) або свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися. 35. Доповнено абзацом шостим пункт 77, який встановлює порядок державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб. Новим абзацом передбачено, що документи для долучення до Державного реєстру прав, передбачені цим пунктом, подаються у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку (згідно зазначених пунктів заява подається в електронній формі), із зазначенням у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. 36. У зв’язку з врегулюванням статтею 29 Закону особливостей державної реєстрації прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, виключено пункт 813 та змінено пункт 811 Порядку 1127. Згідно оновленого пункту 811державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону. Зміни до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 1. Внесено зміни до підпункту 4 пункту 2 та встановлено, що невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав крім Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, є також відомості Державного реєстру земель у випадку, передбаченому законом. Абзацом 5 підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству” від 5 грудня 2019 року № 340-IX Кабінет Міністрів України зобов’язаний у шестимісячний строк з дня опублікування зазначеного Закону (Закон опубліковано 15 січня 2020 року) забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб’єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 2. Згідно змін до підпункту 1 пункту 4 Порядку 1141 ведення Державного реєстру прав передбачає формування та/або реєстрацію заяв у сфері державної реєстрації прав, чим зазначений Порядок приведено у відповідність до частини п’ятої статті 20 та статті 312 Закону в частині формування та реєстрації нотаріусами заяв у результаті вчинення нотаріальних дій та до Порядку 1127 в частині реєстрації заяв у сфері державної реєстрації прав, що подаються в електронній формі. Відповідні зміни внесено також до пункту 5 Порядку 1141. 3. Внесено редакційні правки до пунктів 4, 5, 14, 19, 20, а саме замість судових рішень щодо «зняття заборони» вчинення реєстраційних дій законодавцем застосовано термін «скасування заборони». 4. Передбачено інформаційну взаємодію Державного реєстру прав з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг чи іншими інформаційними системами на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, для подання заяв у сфері державної реєстрації прав в електронній формі, забезпечення доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації прав, отримання відомостей з Державного реєстру прав; формування статистичних відомостей про проведені реєстраційні дії, що відображають їх кількісну характеристику за певний період часу в розрізі таких реєстраційних дій, та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Мін’юсту. Перелік показників та періоди часу, за якими здійснюється формування статистичних відомостей, визначається Мін’юстом (підпункти 12, 13 пункту 4). (Прим.: згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг подання заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в електронній формі, доступ до результатів надання адміністративних послуг у відповідній сфері, отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту) 5. На виконання вимог частини 8 статті 12 Закону до пункту 4 Порядку 1141 внесено зміни, згідно яких Державний реєстр прав забезпечує багатофакторну аутентифікацію доступу державного реєстратора до Реєстру шляхом логічного зв’язку між ідентифікатором доступу та кваліфікованим сертифікатом відкритого ключа державного реєстратора із контролем використання кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної довірчої послуги формування, перевірки та підтвердження кваліфікованої електронної позначки часу. 6. У підпункті 1 пункту 6 виключено тип заяви «про внесення змін до запису Державного реєстру прав». Натомість типи заяв у сфері державної реєстрації прав доповнено двома новими типами заяв, а саме: - про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав; - про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору. 7. Щодо зазначення в заяві у сфері державної реєстрації прав відомостей про заявника у підпункті 2 пункту 6 Порядку 1141 додано примітку “(крім випадків, передбачених законодавством)”. Зазначене зумовлене тим, що у випадках, передбачених статтею 312 Закону, державна реєстрація прав проводиться нотаріусом на підставі самостійно сформованої та зареєстрованої ним заяви. 8. Відтепер, у відповідності до пункту 8 Порядку 1127, підпунктів 3, 4 пункту 6, підпункту 81 пункту 7 Порядку 1141, в заяві у сфері державної реєстрації прав зазначаються: - реквізити платежу про справляння адміністративного збору (крім випадків формування заяви що суб’єкта речового права, обтяження, який звільнений від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав); - за бажанням заявника - інформація про засоби зв’язку із заявником (абонентський номер мобільного телефона та/або адреса електронної пошти); - інформація про засоби зв’язку із суб’єктом права, обтяжувачем (абонентський номер мобільного телефона та/або адреса електронної пошти) у разі формування заяви щодо набуття речового права, обтяження. 9. До підпункту 1 пункту 7 додано новий тип державної реєстрації «право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань». У зв’язку з цим внесено зміни до інших пунктів Порядку 1141 (пункти 28, 30, 37). Перелік прав, які підлягають державній реєстрації (частина перша статті 4 Закону), доповнено правом довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань Законом № 132-IX від 20 вересня 2019 року, який набрав чинності 17 жовтня 2019 року. 10. У підпункті 2 пункту 7 Порядку 1141 виключено слова “(крім випадків формування заяви щодо права власності)”. У зв’язку з цим при формуванні заяви щодо права власності державний реєстратор має право обирати вид державної реєстрації “зміна”. До змін такий вид державної реєстрації права власності не був передбачений Порядком. Таким чином Порядок приведено у відповідність до частини другої статті 4 Закону (в редакції від 16 січня 2020 року), якою встановлено, що у разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації права власності залишаються незмінними. 11. У підпункті 3 пункту 7, підпункті 3 пункту 14 Порядку 1141 виключено такі типи об'єктів нерухомого майна як «підприємства» та «підприємства як єдині майнові комплекси». 12. Кадастровий номер земельної ділянки у заявах відтепер зазначається лише у разі формування заяви щодо: - земельної ділянки; - об’єкта незавершеного будівництва; - новозбудованого індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, адресою якого вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об’єкт). Відповідні зміни внесено до підпункту 5 пункту 7 Порядку 1141. Водночас звертаємо увагу на те, що відповідно до пунктів 41, 42 Порядку 1127, частини четвертої статті 264, частини четвертої статті 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» місце розташування земельної ділянки, на якій будується (збудований) індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, вважається адресою відповідного будинку за умови, якщо право власності на таку земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (крім будинків, які містять дві та більше квартир, споруджених відповідно до законодавства). Місце розташування такої земельної ділянки встановлюється згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За бажанням замовника такому об’єкту може бути присвоєно адресу в порядку, визначеному зазначеними статтями. Прим.: стаття 264не застосовується з 1 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року; стаття 265 застосовується з 1 березня 2020 року. 13. Згідно підпункту 7 пункту 7 у заяві зазначається також реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі формування заяви щодо новозбудованого або реконструйованого об’єкта нерухомого майна та у разі коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів). Зазначеним пунктом не передбачено зазначення в заяві реєстраційного номера документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (у разі формування заяви щодо об’єкта незавершеного будівництва та у разі коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів). Проте пунктом 68 Порядку 1127 передбачено, що у разі коли реєстрація документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, державний реєстратор з використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер відповідного документа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі. Отже, зазначення в заяві реєстраційного номера документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (у разі формування заяви щодо об’єкта незавершеного будівництва та у разі коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів), є виконанням вимог Порядку 1127. 14. У разі формування заяви щодо набуття речового права, обтяження згідно підпункту 8 пункту 7 в заяві зазначаються відомості про суб’єкта речового права, обтяжувача. Слід звернути увагу на те, що: - не передбачено зазначення відомостей про суб’єкта речового права, обтяжувача у разі формування заяви щодо зміни чи припинення речового права, обтяження; - всупереч Закону не передбачено зазначати відомості про особу, в інтересах якої встановлено обтяження. Виходячи з норм Закону (пункту 3 частини першої статті 2, частини другої статті 4 Закону), суб’єктом обтяження може бути як обтяжувач так і особа, в інтересах якої встановлено обтяження. У зв’язку з цим вбачається, що з метою дотримання норм Закону державний реєстратор може зазначати в заяві щодо набуття обтяження відомості про особу, в інтересах якої встановлено обтяження, як про обтяжувача. 15. Після внесення змін підпунктом 9 пункту 7, підпунктом 5 пункту 8, підпунктом 5 пункту 9 передбачено, що відомості про документи, подані для державної реєстрації прав, виправлення технічної помилки, скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора, скасування запису Державного реєстру прав, зазначаються у відповідній заяві за наявності. 16. Пункт 8 зазнав наступних змін. До змін зазначеним пунктом встановлювався перелік відомостей, які додатково вносилися під час формування заяви про внесення змін до запису Державного реєстру прав. Після змін пунктом 8 встановлено перелік відомостей, які додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 Порядку 1141, вносяться під час формування заяви про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, а саме відомості про: - тип помилки у відомостях Державного реєстру прав: технічна помилка у відомостях Державного реєстру прав з вини заявника; технічна помилка у відомостях Державного реєстру прав з вини державного реєстратора; погашення записів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. - реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу на об’єкт нерухомого майна); - номер відомостей про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права; - опис технічної помилки; - документи, подані для виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав (за наявності). 17. Порядок 1141 доповнено новим пунктом 81, який встановлює перелік відомостей, які додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 Порядку 1141, вносяться під час формування заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору, а саме відомості про: - кадастровий номер земельної ділянки; - реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна; - номер відомостей про інше речове право, похідне від права власності, в Державному реєстрі прав. Відповідні зміни до Земельного кодексу України (Законом № 340 від 05.12.2019 Кодекс доповнено статтею 1261) та Закону (частину третю статті 13 Закону викладено в новій редакції) набирають чинності з 16 липня 2020 року. Відповідно до статті 1261 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору може бути встановлена щодо договору про встановлення земельного сервітуту, договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), договору оренди земельної ділянки та встановлюється сторонами у відповідному договорі. Поновленням договору вважається поновлення договору на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніше як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. В разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. У разі якщо договором оренди/суборенди землі, земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію передбачено його поновлення, відомості про це із зазначенням строку, передбаченого договором, обов’язково вносяться до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації такого права. Процедуру поновлення речових прав на земельну ділянку та припинення речових прав на земельну ділянку, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору врегульовано частиною 1 статті 26 Закону. 18. У пункті 9, який встановлює перелік відомостей, що вносяться під час формування заяви про скасування, тип скасування “внесення запису про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав” змінено на “внесення відомостей про скасування рішення державного реєстратора”. У В заяві про скасування додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 Порядку 1141, зазначаються відомості про: - реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна (у разі внесення запису про скасування державної реєстрації прав чи скасування запису Державного реєстру прав та наявності відкритого розділу на об’єкт нерухомого майна); - номер запису Державного реєстру прав (у разі внесення запису про скасування державної реєстрації прав чи скасування запису Державного реєстру прав та наявності запису в Державному реєстрі прав); - індексний номер рішення державного реєстратора (у разі скасування рішення державного реєстратора); - документи, подані для скасування (за наявності). 19. У пункті 10 Порядку 1141 змінено перелік відомостей, які під час формування заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій вносяться додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 Порядку 1141, а саме: - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна; - кадастровий номер земельної ділянки (у разі формування заяви щодо земельної ділянки); - адреса об’єкта нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки). Відтепер не передбачено внесення відомостей про тип об’єкта нерухомого майна, щодо якого подається заява. Проте на сьогодні відсутня технічна можливість формування та реєстрації заяви без зазначення таких відомостей. 20. У пункті 21 виключено пошук відомостей у Державному реєстрі прав за типом суб’єкта речового права, обтяження (фізична особа; юридична особа). При цьому залишено пошук за суб’єктом речового права, обтяжувачем; номером відомостей (Прим.: до змін – запису) про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права в Державному реєстрі прав. 21. Згідно пункту 28 після внесення відомостей про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав до Державного реєстру прав відповідним відомостям (Прим.: до змін – запису) автоматично присвоюється номер, який є їх ідентифікатором. Дата і час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення права власності, довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань, речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, обтяжень речових прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації відповідної заяви. 22. Відтепер відомостями, які вносяться до Державного реєстру прав про земельну ділянку, є виключно кадастровий номер земельної ділянки. До відомостей про земельну ділянку не передбачено вносити відомості про: - реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці; - площу земельної ділянки. Відповідні зміни внесено до підпункту 1 пункту 29 Порядку 1141. Звертаємо також увагу на те, що 16 липня 2020 року набирають чинності зміни до Закону, внесені Законом № 340 від 5 грудня 2019 року, внаслідок яких відповідно до частини третьої статті 13 Закону відомостями про земельну ділянку, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про її кадастровий номер. 23. Змінами до підпунктів 2, 4 пункту 29 виключено вимогу щодо внесення до відомостей про об’єкт нерухомого майна реєстраційного номера об’єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо об’єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Водночас не зазнав змін пункт 41 Порядку 1141, який, як і раніше, передбачає у разі коли під час проведення державної реєстрації права власності, яке виникло та зареєстровано до 1 січня 2013 року, державним реєстратором встановлено наявність запису про державну реєстрацію права власності в невід'ємний архівній складовій частині Державного реєстру прав, до відомостей про право власності вносити відомості про: - реєстраційний номер запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно; - дату і час державної реєстрації права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. 24. У відповідності до підпунктів 2, 4 пункту 29 відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомого майна, вносяться до відомостей про об’єкт нерухомого майна у разі, коли: - об’єктом нерухомого майна є індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, будівля або споруда та у документах, поданих для державної реєстрації права власності, наявні відомості про розташування такого об’єкта на земельній ділянці, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі (Прим.: до змін - на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав); - адресою новозбудованого індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об’єкт (Прим.: з урахуванням частини четвертої статті 264, частини четвертої статті 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 41, 42 Порядку 1127 - у випадку, якщо право власності на таку земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі прав); - об’єктом нерухомого майна є об’єкт незавершеного будівництва. 25. Пунктами 29, 31 передбачено у разі наявності у документах, поданих для державної реєстрації права власності, речового права, похідного від права власності, відомостей про ціну (вартість) нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, речового права та/або розмір плати за користування нерухомим майном, додатково вносити до Державного реєстру прав відомості про таку ціну (вартість) та/або розмір плати. Оскільки Порядком не визначено внесення цих відомостей лише під час набуття прав, такі відомості вносяться державним реєстратором як під час державної реєстрації набуття права власності чи речового права, похідного від права власності, так і під час державної реєстрації зміни чи припинення права власності та речового права, похідного від права власності. При цьому питання, в яких випадках вносяться відомості про ціну, а в яких – про вартість, Порядком залишилося неврегульованим. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається сторонами виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Тобто за своєю природою ціна – визначена за домовленістю сторін вартість майна, яка є умовою оплатного договору. На відміну від ціни, сума договору - визначена за домовленістю сторін вартість майна у безоплатному договорі. Вартість може бути зазначена також у свідоцтві про право на спадщину, інших документах. Таким чином, виходячи з поняття ціни та конструкції норми Порядку («про ціну (вартість)»), можна дійти висновку, що у разі наявності у поданих для державної реєстрації прав документах відомостей про ціну об’єкта нерухомого майна, речового права, похідного від права власності, – вносяться відомості про ціну (за наявності). У разі відсутності відомостей про ціну вносяться відомості про вартість (за наявності). Водночас слід звернути увагу на наступне. 16 липня 2020 року набирають чинності зміни до Закону, внесені Законом № 340 від 5 грудня 2019 року, яким частину першу статті 12 та частину третю статті 13 Закону викладено у новій редакції. Внаслідок змін встановлюється, що Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об’єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про: нерухоме майно та його ціну (вартість); право власності та суб’єкта (суб’єктів) цього права; інші речові права та суб’єкта (суб’єктів) цих прав, а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном; обтяження речових прав на нерухоме майно та суб’єкта (суб’єктів) цих обтяжень. Відомості про ціну (вартість) нерухомого майна, ціну (вартість) речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном вносяться до Державного реєстру прав виключно під час державної реєстрації набуття прав на підставі документів, поданих для такої реєстрації. У разі відсутності в документах, поданих для державної реєстрації прав, відповідних відомостей про ціну (вартість) такі відомості не вносяться до Державного реєстру прав, а додаткові документи для їх отримання не вимагаються. Отже, виходячи з термінології Закону, з 16 липня 2020 року відомості про ціну (вартість) нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, речового права та/або розмір плати за користування нерухомим майном вноситимуться під час державної реєстрації набуття прав, тобто не лише під час державної реєстрації набуття права власності та іншого речового права, похідного від права власності, а також і під час державної реєстрації набуття обтяження речових прав на нерухоме майно. Стосовно застосування відповідних норм Порядку 1141 до набрання чинності змін до статей 12 та 13 Закону (до 16 липня 2020 року) слід зазначити, що на даний час перелік відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав (в тому числі про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав), Законом не встановлений. Відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України. Пунктом 1 Порядку 1141 встановлено, що цей Порядок визначає процедуру функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, його невід’ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав. Отже, єдиним нормативним актом, який на даний час встановлює перелік відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав про речові права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав, є Порядок 1141. Таким чином, внесення відомостей про ціну (вартість) нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, речового права та/або розмір плати за користування нерухомим майном до набрання чинності частини першої статті 12, частини третьої статті 13 Закону в новій редакції не суперечить чинній редакції Закону. 26. Пункти 30 - 32, 38, 49 Порядку 1141 передбачають внесення підстави для будь-якої реєстраційної дії (державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів) за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав із переліку документів, поданих для державної реєстрації та відображених у відповідній заяві. У разі накладення/зняття державним, приватним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону підстава для державної реєстрації обтяження за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав автоматично вноситься з автоматизованої системи виконавчого провадження (пункти 32, 38) (Прим.: пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів від 13 травня 2020 року № 399 встановлено, що використання автоматизованої системи виконавчого провадження під час проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно у зв’язку з накладенням державним або приватним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону здійснюється після впровадження відповідної технічної можливості). Перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав, визначено статтею 27 Закону, іншими законами України, а також Порядком 1127. Крім документів, які є підставою для державної прав, заявником можуть подаватися також документи, які визначають обсяг цивільної правоздатності та дієздатності особи, повноваження представника тощо. Таким чином, не кожен документ, який подається для державної реєстрації прав, є підставою для такої державної реєстрації. Також слід звернути увагу на те, що під час державної реєстрації припинення прав внесення підстави для такої державної реєстрації можливе виключно у вікні, яке відкривається для введення відомостей про рішення державного реєстратора, що є підставою для внесення відповідного запису, у вкладці “документи-підстави”. 27. Перелік відомостей про право власності, інше речове право, що вносяться до Державного реєстру прав (до відомостей про право), доповнено відомостями про абонентський номер мобільного телефона та/або адресу електронної пошти) (підпункт 6 пункту 30, підпункт 8 пункту 31). Зазначені відомості вносяться на виконання статей 14, 20, 25 Закону, а також Порядку 1127, щодо повідомлення за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав власника об’єкта нерухомого майна, відповідного користувача, обтяжувача про надходження заяви про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про закриття розділу Державного реєстру прав та погашення/перенесення відомостей про інше речове право, обтяження речового права на об’єкт нерухомого майна до розділу, відкритого на новостворений об’єкт нерухомого майна, у випадках, встановлених Законом. Відповідні повідомлення згідно пунктів 111, 17 Порядку 1127 здійснюється у разі наявності у Державному реєстрі прав відомостей про абонентський номер мобільного телефона та/або адресу електронної пошти за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав шляхом надсилання інформації в електронній формі. Оскільки зазначені зміни внесено на виконання Закону та Порядку 1127 та відсутність інформації про здійснення зв’язку з заявником (суб’єктом речового права, обтяжувачем) у заяві, що подається для державної реєстрації прав, не є підставою для неприйняття заяви або для відмови у державній реєстрації прав, відомості про абонентський номер мобільного телефона та/або адресу електронної пошти зазначаються за бажанням заявника (суб’єкта речового права, обтяжувача). Порядком не передбачено внесення інформації про засоби зв’язку із обтяжувачем до відомостей про обтяження речового права. Проте згідно підпункту 81 пункту 7 Порядку зазначена інформація вноситься до заяви у сфері державної реєстрації прав. Враховуючи зміст статей 14, 20, 25 Закону, пункту 111 Порядку 1127 та підпункту 81 пункту 7 Порядку 1141, з метою забезпечення прав обтяжувача речового права, вважаємо за необхідне внесення до Державного реєстру прав інформації про засоби зв’язку з обтяжувачем у випадку наявності зазначених відомостей у заяві про державну реєстрацію обтяження. 28. Змінено норму щодо внесення інформації про суб’єктів іншого речового права, похідного від права власності. Відтепер до Державного реєстру прав вносяться відомості лише про особу, якою НАБУТО речове право на чуже майно (пункт 31). 29. Замість строку дії речового права або ознаки безстроковості та дати закінчення строку дії речового права відтепер до Державного реєстру прав вносяться дата укладення договору, за яким набувається речове право, похідне від права власності (у разі набуття речового права на підставі договору), та строк дії договору, за яким набувається речове право, похідне від права власності (у разі набуття речового права на підставі договору на певний строк). А також вносяться відомості про поновлення договору (у разі набуття права оренди, сервітуту, суперфіцію чи емфітевзису земельної ділянки) (пункт 31). Положення щодо зазначення відомостей про поновлення договору застосовуватиметься з 16 липня 2020 року, після набрання чинності статтею 1261 Земельного кодексу України. 30. У пунктах 30, 31 виключено вимогу внесення до Державного реєстру щодо суб’єкта права власності, іншого речового права, похідного від права власності, відомостей про повне найменування територіальної громади села, селища, міста. Таким чином про територіальну громаду вносяться лише відомості про повне найменування органу місцевого самоврядування та ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ. 31. Новелою є перелік відомостей, які згідно пунктів 31, 32 вносяться додатково до відомостей, передбачених пунктом 31 Порядку 1141, у разі коли відомості про інше речове право, похідне від права власності, про обтяження речового права вносяться до спеціального розділу Державного реєстру прав. А саме, в такому випадку вносяться відомості про власника та про нерухоме майно, передбачені пунктом 29 і підпунктом 1 пункту 30 Порядку 1141 (крім випадків, коли відповідно до законодавства власник відсутній). 32. Пунктом 32 замість відомостей про «суб’єкта обтяження» передбачено внесення відомостей «про обтяжувача». Зазначеним пунктом не передбачено зазначення відомостей про особу, в інтересах якої встановлено обтяження. Проте, виходячи з норм Закону (пункту 3 частини першої статті 2, частини другої статті 4 Закону), суб’єктом обтяження може бути як обтяжувач так і особа, в інтересах якої встановлено обтяження. У зв’язку з цим вбачається, що з метою дотримання норм Закону до відомостей про обтяження речового права державний реєстратор може вносити відомості про особу, в інтересах якої встановлено обтяження, як про обтяжувача. Також виключено такого суб’єкта обтяження речового права, як територіальні громади. Відповідно, у разі встановлення обтяження органом місцевого самоврядування, його посадовою особою до Державного реєстру прав вносяться відомості про відповідний орган місцевого самоврядування як про юридичну особу (повне найменування та ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ). 33. З метою приведення у відповідність до Закону у разі державної реєстрації іпотеки, як обтяження речового права на нерухоме майно, передбачено додатково внесення відомостей про: - боржника, який є відмінним від іпотекодавця (в обсязі передбаченому підпунктом 1 пункту 30); - розмір основного зобов’язання; - реквізити заставної, відомості про видачу дубліката заставної, анулювання заставної (у разі коли іпотечним договором передбачено видачу заставної). Відповідно, вимогу пункту 31 щодо внесення відомостей про реквізити заставної, відомості про видачу дубліката заставної, анулювання заставної (у разі державної реєстрації іпотеки та у разі коли іпотечним договором передбачено видачу заставної) до Державного реєстру прав про інше речове право, похідне від права власності, виключено. 34. Оновлений та доповнений пункт 37 містить нові посилання на пункти Порядку 1141, які містять перелік відомостей, що вносяться до Державного реєстру прав замість наявних відомостей під час проведення реєстраційних дій. Так, під час проведення державної реєстрації зміни речового права, обтяження речового права у наявних відомостях, що містяться у розділі чи спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносяться зміни до відомостей, передбачені у пунктах 30-32 цього Порядку. З цього випливає, що під час державної реєстрації зміни суб’єкта речового права, похідного від права власності, державної реєстрації зміни обтяжувача заміна суб’єкта відповідного речового права, обтяження здійснюється саме через зміни до відповідних відомостей. Звертаємо також увагу на те, що з урахуванням частини п’ятої статті 12 Закону зміни до відомостей про суб’єктів речового права, суб’єктів обтяження речового права можуть вноситися виключно під час державної реєстрації зміни речового права, зміни обтяження речового права. 35. Абзац четвертий пункту 37 зазнав лише стилістичних змін, проте ним передбачено у разі коли під час проведення державної реєстрації набуття права власності у відкритому розділі Державного реєстру прав містяться відомості про інше речове право, похідне від права власності, замість наявних відомостей про попереднього суб’єкта права власності вносяться також нові відомості, передбачені у пункті 31 цього Порядку. У зв’язку з тим, що пунктом 31 Порядку не передбачено внесення відомостей про власника об’єкта нерухомого майна до відомостей про інше речове право, похідне від права власності, вбачається, що державний реєстратор приводить відомості про суб’єктів іншого речового права, похідного від права власності, що міститься у відкритому розділі Державного реєстру прав, у відповідність до вимог пункту 31 Порядку 1141. У випадку відсутності для цього технічної можливості, підстави вносити зміни до відомостей про суб’єкта права власності у наявних відомостях про інше речове право, похідне від права власності, відсутні. 36. У відповідності до абзаца п’ятого пункту 37, який викладено в новій редакції, у разі виявлення під час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення прав (права власності, іншого речового права, похідного від права власності, обтяження речового права) технічної помилки, допущеної під час проведення попередніх реєстраційних дій, що підтверджується документами відповідної реєстраційної справи у паперовій чи електронній формі, виявлена технічна помилка виправляється державним реєстратором одночасно з проведенням відповідної державної реєстрації прав. У разі коли під час проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення прав (права власності, іншого речового права, похідного від права власності, обтяження речового права) державним реєстратором із поданих для такої реєстрації документів встановлено необхідність внесення змін до відомостей, передбачених пунктом 29 Порядку 1141 (до відомостей про об’єкт нерухомого майна, крім відомостей про технічні характеристики об’єкта нерухомого майна) такі зміни до відомостей Державного реєстру прав вносяться одночасно з проведенням відповідної державної реєстрації прав. З урахуванням частини п’ятої статті 12 Закону зміни до відомостей про технічні характеристики об’єкта нерухомого майна можуть вноситися державним реєстратором на виконання пункту 37 Порядку 1141 виключно у випадку державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності в порядку, встановленому пунктами 43, 58 Порядку 1127. 37. Виключено пункт 39, який передбачав, що запис про речові права та їх обтяження, про суб’єктів таких прав, який існував до набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, зберігається у Державному реєстрі прав. 38. Внесено редакційні правки до пункту 45 щодо погашення записів в архівній складовій Державного реєстру прав. При цьому процедура погашення записів не зазнала змін. 39. Виключено пункти 50, 54, внесено зміни до пунктів 46 - 53, а саме виключено норми щодо внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв’язку з тим, що така реєстраційна дія не передбачена Законом, та уточнено яких випадків стосується процедура внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав. 40. Змінено пункт 59, яким встановлюється процедура надання інформації з Державного реєстру прав про документи, що містяться у відповідній реєстраційній справі в електронній формі. Така інформація надається для ознайомлення у формі переліку таких документів. Після ознайомлення з відповідним переліком документів особа може отримати з Державного реєстру прав відповідний документ реєстраційної справи в електронній формі. 41. Стилістично змінено пункт 61, який передбачає розміщення витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, сформованого в електронній формі замість веб-порталу Мін’юсту на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг чи іншій інформаційній системі, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав. Як і раніше, за бажанням заявника витяг з Державного реєстру прав надається в паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, з проставленням підпису та печатки. (Прим.: згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг подання заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в електронній формі, доступ до результатів надання адміністративних послуг у відповідній сфері, отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту) 42. Виключено пункт 62 щодо використання веб-порталу Мін’юсту у сфері державної реєстрації прав. При цьому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів від 13 травня 2020 року № 399 встановлено, що до впровадження інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з Єдиним державним веб-порталом електронних послуг подання заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в електронній формі, доступ до результатів надання адміністративних послуг у відповідній сфері, отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється з використанням офіційного веб-сайту Мін’юсту. Додатки 1. Порівняльна таблиця змін до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553). 2. Порівняльна таблиця змін до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484). 18 червня 2020 року Комісія НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності
  5. Щодо накладення заборони відчуження нерухомого майна, успадкованого від особи, яка оголошена судом померлою Статтею 46 Цивільного кодексу України передбачено підстави оголошення особи померлою. Так, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Оголошення фізичної особи померлою відбувається в порядку окремого провадження (ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України). Заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна (ст. 305 Цивільного процесуального кодексу України). Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна. У випадку ж, коли до нотаріуса звертаються безпосередньо спадкоємці із свідоцтвом про смерть, виданим на підставі рішення суду про оголошення особи померлою, нотаріусом оформлюється спадкова справа за загальними правилами ведення та оформлення спадкових справ. Відмінність в оформленні спадкових прав в такому випадку полягає в тому, що при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, нотаріусом накладається заборона відчуження успадкованого нерухомого майна. Варто звернути увагу, що статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України розмежовуються справи окремого провадження про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою та справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Так, розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою передбачений главою 4 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (статті 305-309), а розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (в тому числі факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті) передбачений главою 6 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (статті 315-319), зокрема статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Чинним законодавством України не передбачено накладання заборони відчуження успадкованого нерухомого майна спадкодавців, факт смерті яких на тимчасово окупованій території України був встановлений за рішенням суду. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою визначені статтею 47 Цивільного кодексу України: правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті; спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Для забезпечення дотримання п’ятирічного строку обмеження можливості відчуження успадкованого нерухомого майна нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Накладення заборони відчуження нерухомого майна визначається статтею 73 Закону України «Про нотаріат», главою 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 (зі змінами), далі – Порядку. Накладання заборони відчуження нерухомого майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів (додаток № 24 до Правил ведення нотаріального діловодства нотаріусами України). Про накладені заборони відчуження нерухомого майна здійснюється запис в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів (додаток № 9 до Правил ведення нотаріального діловодства нотаріусами України). Накладання заборони відчуження майна при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно успадкованого від особи, оголошеної судом померлою, проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на всіх примірниках свідоцтва про право на спадщину за формою № 77 Правил ведення нотаріального діловодства нотаріусами України. При цьому, накладення заборони відчуження рухомого майна (транспортні засоби, грошові кошти тощо) при видачі свідоцтва про право на спадщину на рухоме майно спадкоємцям особи, оголошеної судом померлою чинним законодавством не передбачено. Заборона відчуження нерухомого майна, як обтяження, підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (відповідно до статті 31-2 - у результаті вчинення нотаріальної дії). Важливим є правильне визначення моменту встановлення початку перебігу та припинення п’ятирічного строку дії такої заборони. У зв’язку з цим звертаємо увагу, що статтею 47 Цивільного кодексу України передбачено: спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Згідно статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається також внаслідок оголошення особи померлою, а часом відкриття спадщини в такому випадку є день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Пунктом 2 глави 15 розділу II Порядку передбачено накладення нотаріусом заборони відчуження при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям особи, оголошеної судом померлою (строком на п'ять років). Підхід до вирішення питання щодо визначення початку перебігу строку, на який накладається заборона відчуження нерухомого майна у разі оголошення особи судом померлою, було змінено у зв’язку з набранням чинності 08.12.2017 року наказу Міністерства юстиції України № 3851/5 від 04.12.2017 року «Про затвердження змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», яким серед іншого у абзаці 7 підпункту 5.1 пункту 5 глави 15 слова «видачі свідоцтва про право на спадщину» було змінено словами «відкриття спадщини». Так, пунктом 5 глави 15 розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна при отриманні повідомлення про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою. Тобто, з 08.12.2017 року у Порядку для цілей обрахування строків накладення та зняття заборони визначається п’ятирічний строк з часу відкриття спадщини, а саме: з дня оголошення особи померлою (з дня набрання рішенням суду законної сили або з дати, зазначеної у рішенні суду як дата смерті особи - у відповідності до ст. 46 ЦК України). Таким чином, у випадку, якщо на момент видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно минуло п’ять років з дня відкриття спадщини (з дати набрання рішенням суду законної сили або з дати, визначеної рішенням суду як дата смерті особи), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкодавця, оголошеного померлим, заборона нотаріусом не накладається, оскільки строк дії визначеного законом періоду для забезпечення збереження майна особи, оголошеної померлою, сплив на момент видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо вказаний строк на момент видачі свідоцтва про право на спадщину не сплив, заборона накладається на строк, який залишився до повних 5 років. Окремим питанням також є обчислення строку дії заборони із визначенням конкретної дати, із настанням якої заборона може бути знята. Правила щодо визначення та обчислення строків передбачені главою 18 розділу V ЦК України (статті 251-255 ЦК України). З урахуванням статті 252 Цивільного кодексу України для накладення заборони відчуження нерухомого майна, успадкованого від особи, оголошеної судом померлою, строк визначається роками, а саме: 5 років. Перебіг строку з урахуванням положень статті 1220 Цивільного кодексу України починається з часу відкриття спадщини. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 Цивільного кодексу України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України). Отже, п’ятирічний строк дії заборони відчуження нерухомого майна, успадкованого спадкоємцями особи, оголошеної померлою, починає свій перебіг із дати набуття рішенням суду законної сили, або з дати, що вказана у рішенні суду як дата смерті особи. Закінчується такий строк у відповідні місяць і число п’ятого року перебігу такого строку. Строк, який, наприклад, розпочався 04 січня 2016 року, закінчиться відповідно 04 січня 2021 року, відповідно зняття заборони допускається починаючи з 05 січня 2021 року. У випадку, якщо строк розпочався 29 лютого року, який є високосним, то закінчується він відповідно 28 лютого звичайного, не високосного року. З метою дотримання належної процедури вчинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, та забезпечення виконання статті 47 Цивільного кодексу України нотаріусам слід звертати увагу на підставу державної реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану актового запису про смерть спадкодавця. При перевірці підстави державної реєстрації смерті органами ДРАЦС необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті особи проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою. Відповідно до пунктів 9,15 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5) державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду. Якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Про особливості проведення такої державної реєстрації смерті проставляється відповідна відмітка у графі «Для відміток» актового запису про смерть. 13 травня 2020 року Комісія Нотаріальної палати України з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності Інформаційний лист (1).pdf
  6. Інформаційний лист НПУ Додаток 1 (Огляд змін з порівняльною таблицею) Додаток 2 (обов'язки суб'єктів первонного фінансового моніторингу) Додаток 2.docx Додаток 1.docx інформаційний лист НПУ.docx
  7. Звертаю увагу, що доповідь Віталія Желінського починається десь на 3:17:00
  8. НОТАРІАЛЬНА ПАЛАТА УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ЩОДО ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА НОТАРІУСАМИ Комісією з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності НПУ розглянуті численні звернення нотаріусів України щодо порядку зняття заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно (заборони) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведено правовий аналіз норм законодавства, що регулює дане питання та повідомляється наступне 1. Нормативне обґрунтування статусу дій нотаріуса та процедури під час зняття заборони відчуження нерухомого майна. Згідно статті 7 Закону України “Про нотаріат” (далі — Закон) нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Статтею 74 Закону встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Безпосередньо порядок зняття заборон відчуження нерухомого майна регламентований пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок). Згідно якого, при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом, нотаріус знімає заборону відчуження майна. У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника. Перелік нотаріальний дій, які вчиняють нотаріуси України, передбачений статтею34 Закону, з якого зняття заборони відчуження нерухомого майна виключено як окрему нотаріальну дію Процесуальний порядок вчинення будь-якої нотаріальної дії встановлений статтею 52 Закону, якою визначено, що про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії. Згідно пункту 3 глави 10 розділу І Порядку вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв здійснюються нотаріусом за формами відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства (далі - Правила). Зазначені Правила не містять форми посвідчувального напису про зняття заборони відчуження нерухомого майна на виконання статті 74 Закону, така форма з додатку 25 до Правил виключена. Згідно абзацу 2 підпункту 5.3 пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку при знятті заборони на примірнику правочину, що залишається у справах нотаріуса, проставляється відмітка про зняття заборони, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка. Наприклад: "Мною, Івановим І. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з розірванням договору іпотеки, посвідченого 20 грудня 2012 року за реєстровим N 253, знято заборону відчуження (назва майна, його місцезнаходження/місце реєстрації) у зв'язку з (зазначаються підстава, ким, коли посвідчено документ, та його реєстровий номер)" або "Мною, Івановим І. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 74 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку зі смертю (дата, прізвище, ім'я та по батькові відчужувача), який (яка) був(ла) відчужувачем зазначеного у цьому договорі майна, знято заборону відчуження (назва майна, його місцезнаходження / місце реєстрації). Враховуючи наведене, зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна безумовно є складовою частиною нотаріального провадження, але не є окремою нотаріальною дією, оскільки процес зняття заборони не містить необхідних ознак, якими характеризується процедура вчинення нотаріальної дії (вчинення посвідчувального напису на документі, запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій). Оскільки частиною третьою статті 1 Закону встановлено, що на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності, зняття заборони відчуження можна віднести саме до таких дій. 2. Процесуальний порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріусами. Вимоги наведених нормативних актів встановлюють процесуальний порядок зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, який полягає у наступному. 2.1. Щодо територіальності зняття нотаріусами заборони відчуження нерухомого майна. Законодавство України не містить вимоги про те, що для зняття заборони відчуження зацікавленій особі слід звернутись саме до нотаріуса або до державної нотаріальної контори, де така заборона накладалась. Більш того, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (глава 15) регламентує особливості процедури зняття заборони відчуження нерухомого майна, якщо зацікавлена особа звернулась не до нотаріуса, який накладав заборону. На відміну від накладення заборони відчуження нерухомого майна зняття заборони може проводитись незалежно від місцезнаходження нерухомого майна чи сторін правочину, оскільки жоден нормативний акт не містить вимоги щодо місця вчинення цієї дії. Згідно з підпункту 5.1 пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі – Порядок вчинення нотаріальних дій або Порядок), якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони. Зауважимо, що можливість зняття заборони відчуження нерухомого майна не за місцем її накладення, зокрема, після прийняття 03.10.2019 року змін до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (якими визначено виключну компетенцію нотаріуса, який зняв заборону, на вчинення реєстраційної дії щодо припинення обтяження), забезпечує реалізацію законних прав та інтересів громадян та юридичних осіб, адже дозволяє знімати заборони відчуження нерухомого майна на майно, що розташоване на окупованій території, які накладались нотаріусами, які припинили свою діяльність, або тимчасово не працюють тощо. 2.2. Щодо дій нотаріуса при знятті заборони відчуження нерухомого майна та документування. Процесуальний порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна містить відмінності в залежності від того, чи знімає заборону відчуження нотаріус (відповідна державна нотаріальна контора), який її накладав, чи інший нотаріус. У процедурі зняття заборони відчуження нерухомого майна законодавство передбачає наступне. 2.2.1. Отримання нотаріусом повідомлення про наявність обставин, які є підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна. Згідно з статтею 74 Закону «Про нотаріат», пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заборона відчуження нерухомого майна знімається нотаріусом лише за умови отримання відповідного повідомлення про наявність обставин, які є підставою для зняття заборони. Законодавство не містить вимог щодо форми чи способу повідомлення нотаріусу про наявність обставин, з якими пов'язуються підстави для зняття заборони. Під повідомленням слід розуміти як безпосередньо лист (повідомлення, заяву тощо) кредитора (іпотекодержателя) про припинення кредиту (позики), іпотеки, повідомлення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, так і подання нотаріусу заяви та відповідних документів, що підтверджують такі обставини. Зокрема, але не виключно, свідоцтва про смерть відчужувача або набувача за спадковим договором, свідоцтва про смерть відчужувача за договором довічного утримання, свідоцтва про смерть останнього з подружжя за заповітом подружжя, договору про розірвання іпотечного договору, договору довічного утримання або спадкового договору, рішення суду про розірвання або визнання недійсним іпотечного договору, договору довічного утримання або спадкового договору, рішення суду про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою тощо. Повідомлення нотаріусу про наявність обставин, які є підставами для зняття заборони, як окремий документ, може оформлятися у довільній формі з урахуванням вимог законодавства. Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачають переліку документів, які нотаріус має право додатково витребувати від зацікавлених осіб при знятті заборони відчуження нерухомого майна але, в окремих випадках, з метою захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб, нотаріус має право витребовувати також інші необхідні документи, зокрема, копію судового рішення про розірвання договору довічного утримання, свідоцтво про смерть відчужувача за договором відчуження нерухомого майна (коли смерть зареєстрована не в Україні), відомості про документ, що підтверджує повноваження представника тощо). За фактом отримання повідомлення про зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус: -знімає заборону відчуження нерухомого майна та долучає повідомлення та інші подані нотаріусу (витребувані нотаріусом) документи до відповідної справи (№ 02-32), з наступним вчиненням дій, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій; - або -повідомляє зацікавленій особі, що на підставі поданого повідомлення та документів зняти заборону відчуження неможливо (у такому випадку документи долучаються до відповідної справи № 01-16). Важливим є те, що законодавство України не передбачає складення окремих процесуальних документів за фактом зняття заборони відчуження нерухомого майна. Разом з цим, зацікавлена особа не позбавлена права отримати від нотаріуса письмове підтвердження факту зняття заборони відчуження нерухомого майна на підставі поданого нею (іншою компетентною особою) відповідного клопотання. Таке підтвердження може бути викладене або в листі нотаріуса на запит такої особи, або у виданій нотаріусом довідці з інформацією про зняття заборони відчуження нерухомого майна. У разі зняття заборони відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення, відповідно до пункту 8.14 Правил нотаріального діловодства на повідомленні проставляється позначка про виконання. Проставлення відмітки про зняття заборони відчуження нерухомого майна передбачено в обов’язковому порядку лише на примірнику правочину, який зберігається у справах приватного нотаріуса, державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву. Відмітка проставляється нотаріусом, який зняв заборону відчуження нерухомого майна (у разі якщо заборона знімається нотаріусом за місцем зберігання справи), або нотаріусом за місцем зберігання справи - після отримання повідомлення іншого нотаріуса про зняття заборони відчуження нерухомого майна. Згідно підпункту 6.1. пункту 6 глави 15 Порядку про зняття заборони нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Відмітки про зняття проставляються у здійснених нотаріусом записах про заборони, які було зроблені під час реєстрації їх накладання, у вказаних Реєстрі заборон та Алфавітній книзі. Повторна реєстрація заборони відчуження нерухомого майна, наприклад, нотаріусом, який знімає заборону у своїх Реєстрі заборон та Алфавітній книзі, накладеної іншим нотаріусом, не передбачена. 2.2.2. Повідомлення нотаріуса за місцем зберігання справи. Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав (або заборона знімається не в державній нотаріальній конторі, де її накладено), такий нотаріус направляє повідомлення про зняття заборони за місцем зберігання відповідної справи (підпункт 5.1 пункту 5 глави 15 Порядку). За наслідками отримання такого повідомлення нотаріус за місцем зберігання справи проставляє відмітки на примірнику правочину про зняття заборони, а також відповідні відмітки в Реєстрі заборон та в Алфавітній книзі. 2.2.2. Повідомлення кредитора про зняття заборони відчуження нерухомого майна. На виконання підпункту 5.4 пункту 5 глави 15 Порядку, про зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус письмово повідомляє кредитора. Обов'язок щодо повідомлення кредитора покладається на нотаріуса, який зняв заборону відчуження. 2.2.3. Законодавство не передбачає: - проставлення відміток про зняття заборони відчуження на документах, на підставі яких було накладено заборону відчуження нерухомого майна, але які не є правочинами (наприклад, на повідомленнях про надання позики на будівництво, повідомленнях органів опіки та піклування тощо); - проставлення відміток про зняття заборон відчуження нерухомого майна на примірниках договорів, або на інших документах, на яких вчинялись написи про накладення заборони відчуження нерухомого майна, які зберігаються у сторін правочинів та інших зацікавлених сторін, тобто які не є складовою частиною архіву приватного нотаріуса, архіву державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву. 3. Державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно (заборони) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Питання державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно (заборони) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно регулюється Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі — Закон 1952). Пунктом 21 частини першої статті 3 Закону 1952 встановлений принцип встановлений принцип одночасності вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав. Частиною п’ятою зазначеної статті встановлено, що державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Статтею 312 Закону 1952 визначені особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва. Зокрема, запроваджений порядок державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії. При цьому, реєстраційні дії проводяться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію. Отже, припцип одночасності Закон пов'язує саме з вчиненням нотаріальної дії Частиною четвертою статті 312Закону 1952 передбачено проведення державної реєстрація припинення обтяження речових прав саме у результаті зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна, а не будь-якої іншої дії (зокрема, нотаріального посвідчення договору). Оскільки зняття заборони відчуження нерухомого майна, на підставі аналізу вищенаведених нормативних актів, не підпадає під ознаки нотаріальної дії, вчинення нотаріусом реєстраційної дії щодо припинення обтяження забороною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться в загальному порядку, встановленому Законом 1952, з урахуванням вимог, встановлених частиною четвертою статті 312 цього Закону, а саме: -дотримання принципу одночасності зняття заборони нотаріусом та державної реєстрації припинення обтяження у результаті зняття заборони відчуження нерухомого майна; -обов’язковості державної реєстрації припинення обтяження заборони відчуження нерухомого майна тим нотаріусом, яким знято відповідну заборону; - визначення підставою для державної реєстрації припинення обтяження забороною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна, а не документа чи настання обставини, з якими закон або правочин пов’язує підстави для її зняття; - подання заявником, визначеним Законом 1952, заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі, яка формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника, а також подання документів, необхідних для такої державної реєстрації. Оскільки зняття заборони не є нотаріальною дією державна реєстрація припинення обтяження в результаті зняття заборони відчуження нерухомого майна у всіх випадках здійснюється зі сплатою адміністративного збору у розмірі, встановленому частиною третьою статті 34 Закону 1952. Отже, враховуючи, що нотаріус, який знімає заборону відчуження нерухомого майна, не вчиняє нотаріальну дію, державна реєстрація припинення обтяження речових прав в результаті зняття такої заборони має здійснюватись на загальних засадах, з урахуванням особливостей, передбачених частиною п’ятою статті 20, частиною четвертою статті 312 Закону 1952: - з поданням заяви про державну реєстрацію прав в паперовій формі належним заявником; - з поданням документів, необхідних для державної реєстрації; - сплатою адміністративного збору, встановленого для державної реєстрації обтяжень речових прав (не в результаті нотаріальної дії); - дотриманням строку проведення реєстраційних дій, встановленого частиною першою статті 19 Закону 1952. При цьому державна реєстрація припинення обтяження здійснюється нотаріусом одночасно із зняттям заборони відчуження та незалежно від місця розташування нерухомого майна. Зазначаємо, що листи Нотаріальної палати України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм, а носять лише інформаційний характер. 07 лютого 2020 року Комісія Нотаріальної палати України з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності
  9. ФДМУ відключає всі авторизовані електронні майданчики від Єдиної бази даних звітів про оцінку та впроваджує власний безкоштовний Сервіс Фонд державного майна України відключає 4 авторизовані електронні майданчики від Єдиної бази даних звітів про оцінку, вилучає їх з процедури реєстрації та перевірки інформації звітів про оцінку об'єктів нерухомості та впроваджує власний безкоштовний Сервіс внесення інформації до Єдиної бази. Вся інформація, яка міститься на цих авторизованих майданчиках перебуває у процесі передачі до Фонду держмайна відповідно до вимог Порядку ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку. Звіти про оцінку зберігатимуться в Єдиній базі в електронній формі. Водночас, Фонд державного майна України з 1 лютого 2020 року впроваджує власний безкоштовний Сервіс внесення інформації (Наказ № 171 від 31.01.2020) до Єдиної бази даних звітів про оцінку. Зареєструватись, ознайомитись з необхідною інформацією і розпочати роботу можна за посиланням: valuation.spfu.gov.ua. Фонд державного майна України дякує всім, хто був причетний до розробки сервісу, тестування його можливостей і системної інтеграції. Наразі ФДМУ продовжує роботу над удосконаленням Сервісу з урахуванням пропозицій оцінювачів і нотаріусів. Наша мета– надати громадянам відкриту онлайн-платформу для реалізації їх права на безкоштовний сервіс при купівлі-продажу об’єктів нерухомості. У разі виникнення додаткових питань ФДМУ надає безкоштовні консультації: ел. адреса: axel@spfu.gov.ua і тел. +38 (044) 200-32-58. Нагадаємо, що 25 грудня Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ліквідації корупційної схеми у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об'єктів нерухомості та прозорості реалізації майна". Законом передбачено спрощення процедури оцінки нерухомих об’єктів шляхом ліквідації корупційної схеми в сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об'єктів нерухомості.
  10. В зразку договору купівлі-продажу судна в тексті є посилання на статтю 88 Кодексу торгового мореплавання України: Статтю 88 виключено на підставі Закону № 4709-VI від 17.05.2012, назва Кодекса має бути "Кодекс торговельного мореплавства України"; , ст.11-13 р. ІІ Порядку ведення Державного суднового реєстру України і суднової книги України затвердженого Постановою КМУ від 26.09.1997р № 1069 (якщо судно зареєстровано в Державному судновому реєстрі) або ст.ст. 32, 33, 42, 43, 45 р. ІІІ Порядку ведення Державного суднового реєстру України і суднової книги України затвердженого Постановою КМУ від 26.09.1997 р. № 1069 (якщо судно зареєстровано в Судновій книзі України) сторонам нотаріусом роз’яснено
×